Цефекон Д для дітей 1-3 місяців 50 мг 10 суп

Ціни на продукти в аптеці та в Інтернеті можуть відрізнятися. Зображення продукту може відрізнятися від його реального вигляду.

Спосіб прийому, курс лікування і дозування Ректально. Після спонтанного спорожнення кишечника або очисної клізми супозиторій виймають з блістерної упаковки і вводять у пряму кишку. Дозування препарату розраховується з урахуванням віку та маси тіла, згідно з таблицею. Разова доза становить 10-15 мг/кг маси тіла дитини 2-3 рази на добу кожні 4-6 годин. Максимальна добова доза парацетамолу не повинна перевищувати 60 мг/кг маси тіла дитини. Вік Вага Разова доза 1–3 місяці 4–6 кг 1 супозиторій 50 мг 3–12 місяців 7–10 кг 1 супозиторій 100 мг 1–3 роки 11–16 кг 1–2 супозиторії 100 мг 3–10 років 17 –30 кг 1 супозиторій 250 мг 10–12 років 31–35 кг 2 супозиторії 250 мг Тривалість курсу лікування: 3 дні як жарознижуючий засіб і до 5 днів як знеболювальний. При необхідності продовження курсу після консультації з лікарем.

Застосування у період вагітності та годування груддю З обережністю застосовувати у період вагітності та годування груддю та дітям віком до 3 місяців. Протипоказання Гіперчутливість, період новонародженості (до 1 місяця). З обережністю Ниркова та печінкова недостатність, доброякісні гіпербілірубінемії (включаючи синдром Жильбера), вірусні гепатити, алкогольне ураження печінки, алкоголізм, вагітність, період лактації, генетичний дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, одночасне застосування інших препаратів, що містять парацетамол. Побічна дія З боку шлунково-кишкового тракту: можливі нудота, блювання, біль у животі. Алергічні реакції: висипання на шкірі та слизових оболонках, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку системи кровотворення: рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз. При тривалому застосуванні у високих дозах можливий розвиток гепатотоксичної та нефротоксичної дії (інтерстиціальний нефрит та папілярний некроз), гемолітичної анемії, апластичної анемії, метгемоглобінемії, панцитопенії. Взаємодія Індуктори мікросомального окислення печінки (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол, гепатотоксичні препарати збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що може призвести до тяжкої інтоксикації навіть при невеликому передозуванні. Інгібітори мікросомального окислення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичності. При одночасному застосуванні з саліцилатами підвищується ймовірність нефротоксичності. При одночасному прийомі з парацетамолом токсична дія хлорамфеніколу посилюється. При одночасному прийомі з парацетамолом посилюється дія непрямих антикоагулянтів і знижується ефективність урикозуричних засобів.